Історія Олімпійських ігор: від античності до 2026 року

Від забігу на одну стадію в Олімпії до Ігор із десятьма тисячами учасників: коротка історія Олімпійських ігор, їхня символіка й традиції, рекордсмени, курйози та скандали, а також виступи збірної України — від першого золота Оксани Баюл до Парижа 2024.

Що таке Олімпійські ігри

Архів є дані за 2026 →

Олімпійські ігри — найбільші міжнародні комплексні змагання, які організовує Міжнародний олімпійський комітет (МОК). Літні та зимові Ігри проводяться раз на чотири роки, а з 1994 року — з інтервалом у два роки одні після одних. Ігри приймає не країна, а місто (останнім часом — кілька міст або регіон), яке обирає МОК.

• Античні Ігри: перші зафіксовані — 776 року до н. е. в Олімпії (Греція).
• Сучасні літні Ігри: з 1896 року, Афіни.
• Зимові Ігри: з 1924 року, Шамоні (Франція).
• Головний документ: Олімпійська хартія — принципи олімпізму, правила МОК і проведення Ігор.

Античні Олімпійські ігри

Перші Олімпійські ігри, про які збереглися записи, відбулися 776 року до н. е. у святилищі Зевса в Олімпії на Пелопоннесі. За легендою, змагання заснував цар Пелоп або сам Геракл. Ігри були частиною релігійного свята, тож завершувалися жертвопринесенням Зевсу.

• На перших Іграх була лише одна дисципліна — біг на одну стадію, приблизно 192 метри.
• Згодом додали біг на довші дистанції, п'ятиборство, боротьбу, кулачний бій, панкратіон, перегони колісниць і біг у обладунках.
• На час Ігор оголошували священне перемир'я (екехейрія), щоб атлети й глядачі могли безпечно дістатися Олімпії.
• Змагалися лише вільні чоловіки, здебільшого оголеними. Для жінок існували окремі Герейські ігри на честь богині Гери.
• Переможець отримував вінок зі священної оливи, а вдома — славу, статуї та довічні привілеї.

Ігри проводили понад тисячу років. Наприкінці IV століття н. е., коли християнство стало державною релігією Римської імперії, імператор Феодосій I заборонив язичницькі свята, і Олімпійські ігри припинилися.

П'єр де Кубертен і відродження Ігор

У XIX столітті розкопки в Олімпії викликали в Європі захоплення античністю. У Греції навіть проводили національні «Олімпії» на кошти мецената Евангелоса Заппаса. Але ідею міжнародних Ігор утілив французький барон П'єр де Кубертен. Він вважав, що спорт виховує характер і може зближувати народи: молодь має мірятися силами на стадіоні, а не на полі бою.

У червні 1894 року на конгресі в Сорбонні (Париж) було засновано Міжнародний олімпійський комітет і вирішено провести перші Ігри в Афінах. У 1896 році там змагалися 241 спортсмен із 14 країн. Наступні Ігри — 1900 року в Парижі та 1904 року в Сент-Луїсі — проходили разом зі всесвітніми виставками, розтягувалися на місяці й майже губилися серед інших подій. Олімпійському руху допомогли позачергові Ігри 1906 року в Афінах, які повернули увагу до самого спорту.

Правила й церемонії сучасних Ігор

Олімпійська хартія забороняє дискримінацію за расою, релігією, політичними поглядами чи іншими ознаками. Тривалість Ігор — близько двох із половиною тижнів. Кожні Ігри мають сталий набір ритуалів:

• запалення вогню в Олімпії та естафета олімпійського вогню;
• церемонія відкриття з театралізованою програмою країни-господарки;
• парад атлетів: першою йде команда Греції, останньою — господарі, решта — за алфавітом мови країни-організатора;
• промови голови оргкомітету й президента МОК, підняття олімпійського прапора під олімпійський гімн;
• олімпійська клятва від імені спортсменів, суддів і тренерів;
• церемонія закриття з передачею прапора місту наступних Ігор.

На перших Іграх 1896 року переможців нагороджували срібною медаллю й оливковою гілкою, а другі місця — бронзовою. Звичну трійку «золото — срібло — бронза» запровадили з 1904 року. Сучасні «золоті» медалі насправді виготовлені зі срібла і лише вкриті золотом: правила МОК вимагають щонайменше шести грамів чистого золота на кожній. Медалі на стрічці чи ланцюжку, які вішають на шию, з'явилися на Іграх 1960 року в Римі. З 2004 року дизайн обох сторін медалі визначає господар Ігор, але на літніх медалях і далі зображують богиню перемоги Ніку.

Олімпійська символіка

Кільця і прапор

П'ять переплетених кілець — синє, жовте, чорне, зелене й червоне на білому тлі — запропонував Кубертен у 1913 році. Вони символізують єдність п'яти частин світу, а шість кольорів разом із білим, за задумом автора, присутні на прапорах усіх країн. Олімпійський прапор уперше підняли в 1914 році, а на Іграх він з'явився в 1920 році в Антверпені.

Девіз

Девіз Citius, Altius, Fortius («Швидше, вище, сильніше») запропонував друг Кубертена, священник Анрі Дідон. У 2021 році МОК доповнив його словом Communiter — «Швидше, вище, сильніше — разом». Неофіційним девізом вважають слова «Головне — не перемога, а участь».

Гімн

Олімпійський гімн — кантата грецького композитора Спіроса Самараса на слова поета Костіса Паламаса. Уперше він прозвучав на відкритті Ігор 1896 року в Афінах, після чого господарі тривалий час замовляли власні гімни. У 1958 році МОК затвердив твір Самараса й Паламаса як офіційний.

Олімпійський вогонь

Вогонь уперше горів на стадіоні під час Ігор 1928 року в Амстердамі, а першу естафету факела провели перед Іграми 1936 року в Берліні. Відтоді вогонь запалюють від сонячних променів за допомогою параболічного дзеркала біля руїн храму Гери в Олімпії. Потім факел мандрує країною-господаркою і в день відкриття запалює чашу на стадіоні.

Олімпійська клятва

Текст клятви склав Кубертен, а вперше її виголосив бельгійський фехтувальник Віктор Буан на Іграх 1920 року в Антверпені. Клятву суддів додали в 1972 році, тренерів — у 2012-му. З Ігор у Токіо (2021) звучить спільна клятва, яку виголошують шестеро людей — по чоловіку й жінці від спортсменів, суддів і тренерів: вони обіцяють дотримуватися правил, чесної гри, рівності і змагатися без допінгу.

Талісмани Олімпійських ігор

Талісман має передавати характер країни-господарки й олімпійські цінності — досконалість, дружбу і повагу. Першим, ще неофіційним, талісманом став лижник Шусс на зимових Іграх 1968 року в Греноблі, першим офіційним — такса Вальді на Іграх 1972 року в Мюнхені. Найпомітніші талісмани різних років:

• Монреаль 1976 — бобер Амік, символ працьовитості й національна тварина Канади.
• Лос-Анджелес 1984 — орел Сем у циліндрі кольорів американського прапора, намальований художниками Disney.
• Сараєво 1984 — вовченя Вучко, одне з найулюбленіших у публіки.
• Сеул 1988 — тигреня Ходорі з корейських легенд.
• Барселона 1992 — пес Кобі в стилі кубізму.
• Ліллегаммер 1994 — діти Гокон і Крістін, перші талісмани-люди.
• Атланта 1996 — абстрактна істота Іззі (від What is it? — «Що це?»), яку критикували як найневдаліший талісман.
• Сідней 2000 — качкодзьоб Сід, кукабара Оллі та єхидна Міллі, ендеміки Австралії.
• Пекін 2008 — п'ятеро Фува: перші склади їхніх імен разом складаються у фразу «Ласкаво просимо до Пекіна».
• Лондон 2012 — Венлок і Мандевіль, названі на честь містечка Мач-Венлок, де проводили ігри, що надихнули Кубертена, і лікарні Сток-Мандевіль, батьківщини паралімпійського руху.
• Токіо 2020 — Мірайтова, чиє ім'я поєднує японські слова «майбутнє» і «вічність».
• Пекін 2022 — панда Бін Дунь Дунь у «крижаному» скафандрі.
• Париж 2024 — Фріжі, фригійські ковпаки — символ Французької республіки.
• Мілан — Кортіна-д'Ампеццо 2026 — горностаї Міло і Тіна.

Міста, що приймали Олімпійські ігри

Літні Ігри скасовували тричі — у 1916, 1940 і 1944 роках через світові війни, зимові — двічі, у 1940 і 1944 роках.

• Літні Ігри: Афіни (1896), Париж (1900), Сент-Луїс (1904), Лондон (1908), Стокгольм (1912), Антверпен (1920), Париж (1924), Амстердам (1928), Лос-Анджелес (1932), Берлін (1936), Лондон (1948), Гельсінкі (1952), Мельбурн (1956), Рим (1960), Токіо (1964), Мехіко (1968), Мюнхен (1972), Монреаль (1976), Москва (1980), Лос-Анджелес (1984), Сеул (1988), Барселона (1992), Атланта (1996), Сідней (2000), Афіни (2004), Пекін (2008), Лондон (2012), Ріо-де-Жанейро (2016), Токіо (2020, проведено в 2021 році), Париж (2024).
• Зимові Ігри: Шамоні (1924), Санкт-Моріц (1928), Лейк-Плесід (1932), Гарміш-Партенкірхен (1936), Санкт-Моріц (1948), Осло (1952), Кортіна-д'Ампеццо (1956), Скво-Веллі (1960), Інсбрук (1964), Гренобль (1968), Саппоро (1972), Інсбрук (1976), Лейк-Плесід (1980), Сараєво (1984), Калгарі (1988), Альбервіль (1992), Ліллегаммер (1994), Нагано (1998), Солт-Лейк-Сіті (2002), Турин (2006), Ванкувер (2010), Сочі (2014), Пхьончхан (2018), Пекін (2022), Мілан — Кортіна-д'Ампеццо (2026).

Найбільше Ігор прийняли США — літні та зимові разом. Париж, Лондон і Лос-Анджелес (з урахуванням Ігор 2028 року) приймають літні Ігри по три рази.

Найтитулованіші олімпійці

Рекорд Латиніної за кількістю олімпійських нагород протримався 48 років — його побив Фелпс у 2012 році. Бйорген — рекордсменка за кількістю медалей на зимових Іграх.

Україна на Олімпійських іграх

Національний олімпійський комітет України МОК визнав у 1993 році. Уже наступної зими, на Іграх 1994 року в Ліллегаммері, фігуристка Оксана Баюл принесла незалежній Україні перше олімпійське золото. Перші літні Ігри під синьо-жовтим прапором відбулися в 1996 році в Атланті, де українці здобули дев'ять золотих медалей, зокрема гімнастка Лілія Подкопаєва стала абсолютною чемпіонкою.

• Яна Клочкова — чотириразова олімпійська чемпіонка з плавання (2000, 2004).
• Василь Ломаченко — дворазовий олімпійський чемпіон з боксу (2008, 2012).
• Олександр Усик — олімпійський чемпіон 2012 року у важкій вазі.
• Ольга Харлан — найтитулованіша олімпійка України: шість медалей у фехтуванні на шаблях, зокрема два командні золота (2008, 2024).
• Ярослава Магучіх — олімпійська чемпіонка 2024 року зі стрибків у висоту.

На Іграх 2024 року в Парижі збірна, яка готувалася в умовах повномасштабної війни, здобула три золоті медалі: Ярослава Магучіх у стрибках у висоту, жіноча команда шаблісток і боксер Олександр Хижняк. Повний медальний підсумок України на останніх літніх і зимових Іграх наведено в таблиці на початку статті.

Курйози й незвичайні історії

• Найдовший марафон. Японець Сідзо Канакурі на Іграх 1912 року в Стокгольмі зійшов із дистанції від виснаження і поїхав додому, нікого не попередивши. Шведи довго вважали його зниклим безвісти. У 1967 році його запросили «добігти» марафон — офіційний час склав понад 54 роки.
• Марафон на автомобілі. У 1904 році в Сент-Луїсі американець Фред Лорц частину дистанції проїхав в авто й першим перетнув фініш. Обман швидко розкрили, і золото дісталося Томасу Хіксу, якого під час забігу підтримували стрихніном із бренді — тоді це ще не вважали допінгом.
• Босоніж до золота. Ефіоп Абебе Бікіла виграв марафон 1960 року в Римі, пробігши дистанцію босим.
• Каченята на воді. Австралійський весляр Боббі Пірс у 1928 році в Амстердамі зупинився посеред заїзду, щоб пропустити качок, і все одно виграв.
• Чемпіон літа й зими. Американець Едді Іган виграв золото з боксу в 1920 році і з бобслею в 1932-му.
• Подружнє золото. На Іграх 1952 року в Гельсінкі чехословацькі атлети Еміль Затопек і Дана Затопкова виграли золоті медалі в один день.
• Найстаріший призер. Шведському стрільцю Оскару Свану на Іграх 1920 року було 72 роки.
• Олімпіада мистецтв. З 1912 по 1948 рік медалі вручали також за архітектуру, живопис, скульптуру, літературу і музику.
• Кава як квиток на Ігри. У 1932 році Бразилія відправила команду до Лос-Анджелеса на кораблі з вантажем кави: спортсмени мали продати його в портах і так оплатити участь. Продати вдалося небагато, і частина атлетів так і не вийшла на старт.
• Зелений басейн. На Іграх 2016 року в Ріо вода в басейні для стрибків за добу позеленіла через порушення хімічного складу.
• Голуби. На відкритті Ігор 1988 року в Сеулі частина випущених голубів сіла на чашу і загинула, коли в ній запалили вогонь; згодом від випуску живих птахів на церемоніях відмовилися на користь символічних образів.
• Зі зламаним коліном. Японський гімнаст Сюн Фудзімото на Іграх 1976 року в Монреалі виступив зі зламаною колінною чашечкою, і його оцінки допомогли команді Японії виграти золото.

Скандали й трагедії в історії Ігор

• Мюнхен, 1972. Терористи угруповання «Чорний вересень» захопили ізраїльську команду в олімпійському селищі; одинадцятеро членів делегації загинули. Ігри продовжили після дня жалоби.
• Бойкоти 1980 і 1984 років. Ігри 1980 року бойкотували США та десятки інших країн через вторгнення СРСР до Афганістану. У відповідь СРСР і більшість країн соцтабору не поїхали на Ігри 1984 року в Лос-Анджелесі.
• Джим Торп, 1912. Найкращого атлета Стокгольмських ігор, американця індіанського походження, позбавили медалей у п'ятиборстві й десятиборстві за те, що раніше він грав у бейсбол як професіонал. Нагороди повернули родині лише через десятиліття, а одноосібним чемпіоном МОК визнав його у 2022 році.
• Бен Джонсон, 1988. Канадський спринтер виграв 100 метрів у Сеулі зі світовим рекордом, але за кілька днів його дискваліфікували за стероїди — найгучніший допінговий скандал тієї епохи.
• Атланта, 1996. Вибух бомби в Олімпійському парку забрав життя однієї людини, ще одна померла від серцевого нападу, понад сто людей зазнали поранень.
• Берлін, 1936. Нацистський режим використав Ігри для пропаганди, але героєм став темношкірий американець Джессі Овенс, який виграв чотири золоті медалі.

Наступні Олімпійські ігри

Наступні літні Ігри прийме Лос-Анджелес (2028), зимові — Французькі Альпи (2030). Літні Ігри 2032 року пройдуть у Брисбені (Австралія), а зимові 2034 року МОК віддав Солт-Лейк-Сіті (США). Дати, масштаб останніх Ігор і медалі збірної України зведено в таблиці на початку статті.

Програма Ігор постійно оновлюється: МОК додає види, популярні серед молоді, — скейтбординг, серфінг, скелелазіння, брейкінг, — і прибирає ті, що втратили глядачів.

Матеріал перероблено 13.10.2026.

Матеріал оновлено 13.10.2026: додано таблицю Олімпійських ігор 2021–2026 із медалями України та наступних Ігор до 2032 року (olympics.com). До оновлення ↑